Євген приїхав в Монтреаль у 2000-му році з Одеси. Письменнмк, активіст української громади і просто цікава людина. Нижче одне з останніх оповідань Євгена.

---

Мій Монреаль (продовження)
27e-mar-2006 02:48 pm

Маленька книгарня

Будинок був зовсім маленький. Й доволі ветхий. Навколо - старі квартали Монреалю.

На другому поверсі - мініатюрний балкон. На першому - маленька книгарня. Одні двері - з дерева, другі - з ґрат. Ті, що з дерева - відкриті, ґрати - зачинені. Табличка: "Fermé" ("Закрито")

- Чи є тут хто? - питаю.
Виходить чоловік - у шортах, футболці, окулярах і з пляшкою пива.
- Добрий день! Чи в вас немає Джерома? - я шукав тоді "Троє у човні".
- Зараз подивлюся, - він відчиняє ґрати, - Проходьте.
Пахне старими книгами. Ними переповнені всі полички - від стелі до підлоги. Книгарня - мініатюрна. Не те щоб 2 на 2, але явно не 10 на 10.
- Взагалі, ми сьогодні вихідні, - пояснює продавець. - А Джером, здається, десь був. Власне, "Троє у човні". Зараз, зараз пошукаю...
- А чи є в вас Джером _англійською_ мовою.
- Англійською? Навряд чи. Втім, в мене є кілька англійських книжок. Ось там - подивіться...
Він переглядає свою колекцію.
- Ні, й французькою немає, - констатує він. - Видко вже продав.
- Ну добре, тоді дайте мені ось цю.
- "Ім'я для троянди"? Прекрасна книжка. Зараз, зараз...
Є тут щось чарівне - й ці старі книжки аж до стелі, й запах старого будинку, й весна, що проривається через відкриті двері.
- Давно вже ви тримаєте книгарню?
- Чотирнадцять років...

------------------------------------------------------------

Більше творів Євгена